Ми всі хочемо почувати себе щасливими, але часто з часом розуміємо, що в певний момент життя ми були дійсно щасливими. Рідко люди усвідомлюють це саме в той час. Потрібно цінувати кожну хвилину. Так вважливо, аби хоча б іноді ми були на сьомому небі від щастя. Коли ти забуваєш про все і живеш так, як хочеш. Щастя для кожного своє. Комусь це дивитись в очі коханій людині, комусь-коли про тебе говорять, а хтось любить бути щасливим наодинці. Для мене щастя необмежене поняття. Тобто, неможливо описати певну ситуацію, коли щаслива. Знаю точно, що щастя настає тоді, коли маєш людину, на яку можна покластись, а ще подорожі… коли подорожуєш, бачиш нові місця, нових людей, це неймовірне відчуття. Ти досліджуєш світ, радієш кожному моменту. Звісно, є певні невдалі моменти, але загальне враження ще довго залишається в пам'яті. Звісно, чудово, коли ти подорожуєш з друзями і коханою людиною, але таке буває не завжди. Не потрібно чекати на щастя, адже воно саме тебе знайде. Головне не сидіти на одному місці, а йти далі, до свого власного щастя, тобто не зраджувати людей, адже вони, може, цінують тебе і роблять тебе щасливим. Також для мене щастя, коли дивишся на різнокольорове небо ввечері або ж, коли ніч і те ж небо всіяне зорями. Ти ідеш, слухаєш свою улюблену музику і думаєш про щось власне, особисте і своє. Але також хочеться на це ж небо дивитись з коханою людиною, адже що ж ще може бути краще, коли над головою така краса, а поряд тебе тримають за руку… звісно, щастя також заключається в тому, коли ти сидиш холодними осінніми вечорами вдома, на вулиці дощ, а в руках у тебе цікава книга і філіжанка кави. Щастя не може бути одне, завжди воно різне. Головне вміти бути щасливим...

Книга, в яку закохатись просто буде непривльно… автор зобразив найщасливішу історію кохання в нещасній книзі. Фільм/книга змушує нас замислитись над сенсом життя, над справжнім коханням, дружбою.  Ці двоє просто кохали один одного, хоча знали, що це ненадовго. Вони дали змогу собі закохатись один в одного. Були такі різні, але такі схожі. Остання промова головного героя в листі просто бере читача за душу. Ким треба бути, щоб не замислитись над всім?! Наше життя лише здається довгим, але насправді в нас обмаль часу і треба використовувати кожну хвилину, адже ми не знаємо, що буде потім і взагалі чи буде щось… але кохання їх спасало від мук. Як приємно усвідомлювати, що за тебе хтось хвилюється, чекає тебе. Саме коли маєш таку людину, то жити легше і приємніше. Навіть помирати не так страшно. Страшно лише за ту людину, яка буде присутня на похороні, адже для неї буде найскладніше усвідомлювати, що ті чудові моменти більше не повторяться, залишаться лише в пам'яті, але це краще ніж нічого… деякі люди живуть по 80-90 років, але помирають в самотності, а вони в свої 18 років знайшли справжнє кохання, яке тривало недовго, але все життя. Навіть після смерті...

Кожна людина хоча б раз відчувала самотність. Декому це дуже подобається, але в середині душі все одно неприємно. Хоча більшість це приховують навіть від самих себе. Ми всі хочемо мати другу половинку, справжню, а не просто ілюзію. Хочемо, щоб за нас хтось хвилювався, дзвонив нам, писав. В кожного була хоча раз така людина, але жахливо, коли вона зникає. Тобто люди кидають тебе, забувають, ви просто припиняєте спілкуватись. Ти не розумієш чому, але це так і є. Але треба пам'ятати, що в житті буде така людина, яка тебе завжди підтримає і до якої ти можеш звернутись будь-коли. Може, ти цього не помічаєш. Жахливо, коли ти довіряв людям секрети, а вони просто кидали тебе, розповідали їх комусь іншому і насміхались за твоєю спиною. Після низки таких невдач людина просто може замкнутись, не розповідати багато про себе, свої секрети, бо в душі боїться, що її знову зрадять. Дуже важко відкритись, коли дуже часто тебе закривали. Але все одно колись ти будеш розповідати свої секрети. Звісно, не в перший рік дружби, а пізніше, коли зрозумієш, що це саме ТВОЯ людина. Деякі люди живуть і не помічають, що біля них є така людина і просто уходять від неї. Є люди, яким такі друзі не трапляються на життєвому шляху, а є ті, хто самі зраджують і тішаться з того. Але кожен хоче мати друга, який завжди буде радий тебе побачити, почути твої думки, порадіти за тебе. Дійсно порадіти, а не в душі заздрити. Якщо ти знайшов таку людину, то тримайся її і головне НІКОЛИ не зраджуй її. Не будь такою СУКОЮ, яка не вміє дружити. Ціни дружбу і бережи СВОЇХ людей...

Зараз 21 століття, де вірити НІКОМУ не можна, майже. Мати купу друзів і довіряти їм свої секрети -ТУПО. Люди навряд дійсно поспівчувають або порадіють за вас. Люди, які нас оточують вже не люди. Більшість — СУКИ. Саме таких людей слід уникати. Спочатку вони здаються нам добрими, співчутливими, але насправді в душі вони СУКИ. Вони зрадять вас при першій нагоді, зламають вам життя, адже вони знають найпотаємніші таємниці, які ви їм розповіли, бо думали, що найкращі друзі. Ви довіряли їм. А найстрашніше, що вони дуже підлі. Вони підуть на все, щоб досягти своєї цілі. Будуть іти по трупам, не озираючись. Саме такі люди отримують все. З самого дитинства нам говорять, що треба бути добрим, не заздрити, допомагати людям, бути відкритим і мати багато друзів-це добре. Але НІ! Потрібно біля себе мати 1-2 людей, які дійсно тебе підтримають, порадіють за тебе, адже, якщо матимеш 5-10, то більша половина просто буде радіти невдачам, а коли ви будете на висоті, то складатимуть план, як вас скоріше звідти скинути. Потрібно бути обачним. І якщо ти розумієш, що не маєш такої людини, то краще бути самому, надіятись лише на себе, ніж знати, що в будь-який момент тебе підставлять, зрадять. І не треба всім все розповідати, бо колись це зіграє проти вас...

Коли знайомишся з людиною, то маєш перше враження, яке залишається в пам'яті завжди. Думаю, якщо враження погане, то дуже важко змінити рішення, адже перший погляд вирішальний, але часто буває так, що спочатку людина не подобається, але з часом вона стає найкращою подругою, другом або ж другою половинкою. Головне не будувати ілюзій у себе в голові. Якщо ти чекаєш першого кроку, допомоги, поради від людини, а вона цього не робить, то не можна судити її за це, ненавидіти, адже вона вам нічого не обіцяла. Але так чудово, коли ти мрієш і це стає реальністю, але так рідко буває, тому краще не мріяти сильно, бо з часом починаєш жити мріями, чекати, а нічого не трапляється.Саме тоді ти розумієш на скільки жорстокий світ. Ти можеш впасти в дипресію, тобі буде боляче. Тому не треба чекати перших кроків, уявлити як це все буде, адже так чудово, як ми уявляємо, точно не буде… на жаль… Хоча мріяти треба, але жити ілюзіями ні в якому разі, бо це вбиває нас...

Їй було всього лиш 17 років, а йому біля 30.Всі казали, що неможливо, щоб вони були разом. Він теж так думав, але вони спілкувались. Коли йшов дощ, він завжди тримав парасольку над її головою, щоб вона не промокла, а коли вона ввечері замерзала, він віддавав їй свою куртку. Вони не зустрічались, він знав, що вона ще маленька для нього, а вона так любила, коли він посміхався. Він був не такий, як її однолітки з плоскими жартами, він вмів кохати і вона це знала. Він завжди підтримував її. Було таке, що захищав від набридливих хлопців. Насправді він знав, що подобається їй. Вона йому подобалась, але не як дівчина, тобто він не міг уявити, щоб вони були разом, адже вік. Всі його друзі не могли зрозуміти, чому він з нею спілкується. В них нічого не було. Навіть якби вона хотіла, він не допустив цього, адже їй всього лиш 17 років. Він її підтримував завжди, коли вона впадала в дипресію через нього, він пояснював їй. Вона сама розуміла, що він дорослий для неї, адже різниця  майже 10 років, але кохала. Це було справжнє кохання. Вона подобалась  йому, як дівчина, але він не дозволяв собі думати про відносини з нею, бо зав чим все може закінчитись, адже вона лише про нього і думала, не бачила нікого навколо. Вона думала, що коли вона підросте, в них щось складеться, але одного вечора, коли йшла з додаткових занять побачила його з дівчиною років 25. І сталось дещо… вона перестала себе контролювати, підішла і спитала-вона твоя дівчина? Та «жіночка» була шокована, але хлопець сказав, що вони потім поговорять. Він це сказав не до дівчини. Він пішов з подругою, яка давно вже не була просто подругою. Вона була шокована, що заради неї він відмовився від, можливо, майбутньої дівчини, яка майже такого віку, як він. Він пішов з нею, щоб все пояснити, але все пішло не так, як він думав. Коли він почав наводити аргументи, вона не витримала і поцілувала його. Він знав, що колись так станеться, але не був готовий до цього. Їхні уста злились в одне ціле. Це був найщиріший поцілунок за все його життя. Вони довго цілувались, а потім вона йому прошепотіла, що кохає його, а він сказав, що давно знає і почуття взаємні. В той момент вони були найщасливішими. Вона мріяла про цей день більше року, а він боявся цього моменту, але він кохав, як і вона, просто не знав, що буде далі, тому вирішив жити моментом...

Знаєш, а вона завжди думає про тебе, знає навіть дрібнички, про які ти, власне, ніколи не думав. Вона знає, коли ти ідеш на навчання, коли в тебе додаткові заняття, з ким ти гуляєш, коли погано почуваєшся, коли і який в тебе настрій. Вона все помічає, а ти нічого не знаєш про неї окрім очевидних фактів. Їй цікаво знати про тебе все, бо ти живеш в її серці. Вона карає себе за те, що сьогодні не бачилась з тобою, але її провини тут немає, як і твоєї по суті, але вона не може себе змусити не думати про тебе. Сьогодні вона зловила себе на думці, що не було й години, коли в її уяві не проявлявся ти. Не можна змусити тебе покохати її, але головне не завдавай їй болю, нехай все іде так, аніж все обірветься. Але, на жаль, скоро так і станеться… ти переїдеш і бачитись ви будете рідко, а вона не з тих, хто буде постійно робити перші кроки, а ти не з тих, хто буде створювати ілюзію кохання. Думаю, правильно, але її шкода...

Зараз Україна переживає найгірші роки за всю незалежність. Якщо все зважити, то це така тупість! Гроші є в державі, але на довго вони не залишаються. Чому? Їх просто крадуть. Так, в інших країнах теж є корупція, але знаючи теперішній стан, як можна красти вже так?! Всі кажуть, що це політики, але все не так просто. Крадуть з самих низин. Жіночка, яка вчора стояла на Майдані і кричала, що за Україну, вона краде в магазині, чоловік, який має певну посаду в державній установі закриває очі на недостачу звичайних цвяхів, адже знає, де вони поділись. Він скоріше всього не здасть, адже сам краде більше. Зате ми «бідні». Ми кричимо, що патріоти. По словам наша держава населена одними справжніми українцями, але таких всього лиш декілька відсотків. Він краде в держави, людей, зате на його авто намальована Українська символіка. Потрібно не скидувати все на політиків, депутатів, а починати з себе, бо так ми не поборимо корупцію НІКОЛИ!

Якщо ти вже вирішив, що йдеш від людини, то НІКОЛИ не повертайся. Розумієш, ти робиш, можливо, боляче, а потім створюєш дуже складну ситуацію? Та людина, скоріше за все вже тебе забула, а ти знову нагадав про своє існування. Або ж, якщо ти вирішив, що між вами все скінчено, дружби не буде або тебе просто напросто зрадили, то зроби епічним свій останній погляд, щоб він пронизив душу, але після цього не обертайся, щоб побачити реакцію людини, адже тоді все буде марним… абсолютно все. І так, якщо ти думаєш, чи покидати людину, чи рвати з нею всі шляхи, то добре подумай, може, то були такі дрібниці, але якщо було дуже багато «дрібниць», то ти на вірному шляху. Став крапку. Не бійся! Головне все добре зважити, бо повернути назад дуже важко... 

Коли читаєш книгу, уявляєш все те, переповнюєшся емоціями. Там стільки переживань, але все одно краще ніж в реальному життя. Коли читаєш, то потрапляєш в іншу реальність, де живеш певний час. Але потім розумієш, що це всього лиш чудова книжка і більше нічого. Книги допомагають нам? Думаю, ні… Адже життя не настільки чудове, а книги затьмарюють нашу реальність. Ми, самі того не розуміючи, віримо у ці історії, романи і забуваємо, що це нереально… Такого кохання, як в тих історіях ти ніколи не побачиш. Такої дружби ніде немає. Пригоди? Їх ти теж навряд знайдеш. Все так відносно. Якби люди не читали, то були б тупі, але люди, які читають дуже багато — невиліковні романтики, їм важко сприймати реальність, адже в інхній уяві все по-іншому, люди інші...