Зараз дуже багато в різних соц.мережах записів про те, що читати модно, актуально, але чи всі ті люди, що залишають ці пости хоча б раз на тиждень відкривають книгу для свого власного задоволення? Звісно ж, ні. Люди пишуть про книги, які насправді їм байдужі. Просто фото виходять гарні та й цитатки теж, але письменники писали не для того, щоб набирати більше лайків. Деякі книги залишають великий відбиток в душі людини. Коли прочитав одну з таких книжок, то довго не можеш почати іншу, адже досі живеш тими емоціями. Зараз багато книг, але мало таких, якими хочеться жити. Знаю з власного досвіду, що книги, написані Джоном Гріном, заслуговують уваги. Це всім відомі «Паперові міста», «В пошуках Аляски», «Винні зірки», «Многочисленные Катерины» і т.д. Думаю, що автор прославився саме в 2015 році, коли вийшов фільм «Паперові міста». Особисто я дізналась про цього автора лише того року і рада, що ознайомилась з його творчістю. Його книги затягують, не дають відірватись. Сюжет просто втягує тебе повністю. Особливістю Гріна є те, що його твори не мають щасливого кінця. Тобто це одна з причин, чому потім довго думаєш над книгою і не можеш почати читати щось інше. Найкраще, коли ти можеш потім обговорити з кимось цю книгу, почути думку інших. І так, не потрібно писати про книги, які ви навіть не читали, адже деякі люди можуть прислухатись, купити книгу і розчаруватись. Кажуть, що немає людей, які не люблять читати, а є ті, які ще не знайшли свою книгу. Я згідна з цим, але не до кінця, адже є купа людей, які навіть не хочуть спробувати щось прочитати. Взагалі в кожного різні думки про книги. Хтось любить класику, хтось жахи, комусь потрібні твори лише сучасних авторів. Особисто я надаю перевагу сучасникам, адже вони пишуть про теперішній час, теперішню молодь, про те, що цікавить людей в 21 столітті, але є «вічні» книги: ті, які актуальні завжди. Тому читати слід, але не потрібно піарити книги, про які не знаєш!

21 століття, інші стандарти, хобі, відносини, дівчата і хлопці. Так от всі кажуть, що знайти нормального чувака дуже важко, багато хто курить, п'є. Але якщо чувак курить, то що в цьому такого поганого? Все нормально, якщо він до вас добре відноситься. Головне, щоб було про що поговорити, посміятись і про що помовчати… Але багато ж дівчат не замислюються над тим, які вони шльондри. Подивившись на вулицю, одразу знайдеш таких «скромняг». Зате вона шукає собі принца. Смішно стає. Взагалі все не справедливо. По суті, нормальний чувак має зустрічатись з такою ж дівчиною, як він, але дуже багато непоганих дівчат досі одинокі. Але фак, якщо мала якась ниє, що в неї нікого не має, то це БРЄД! Взагалі шкільні роки і студентські дані для веселощів, гулянок ну і навчання, адже це вирішує твою долю, але не треба занирюватись в книги і не виринати НІКОЛИ! Це велика помилка, адже роки йдуть. Звернімо увагу на країни ЄС. Там одружуються точно не в 18-19. Адже це рано. Тому кожен знайде свою долю або буде тинятись від одного(одної) до іншого(іншої) все своє життя. Тому коли судиш когось, подивись на себе. Зваж все і тоді ти, можливо, зрозумієш в чому вся фішка. Хоча ми всі хочемо чогось більшого, ніж заслуговуємо. Та це 21 століття і люди отримують не те, що заслуговують, а просто щось. І з цим нічого не можна зробити. Головне не шляйся. Будь ти дівчина чи чувак, адже це може привести до проблем і до хвороб, серйозних хвороб. Але не будь ханджою, адже це так убого. Мають бути веселощі в житті, смішні моменти, стидні моменти, але все в міру, а не у незліченних кількостях. 

Завжди було купа правил, а зараз наші дії обмежені, як найменше, конституцією, але чи потрібно бути правильною людиною у всіх розуміннях? Думаю, що ні. Люди, які завжди слідкують за своїми вчинками, словами можуть спочатку подобатись, але потім це починає дратувати. Адже, як кажуть, правила дані для того, щоб їх порушувати. І не потрібно це сприймати прямо. Це не означає, що якщо не можна красти, вбивати, то ви ідете і робите це, адже правила дані для того, щоб їх порушувати. НІ! Якщо говорити навіть про маленькі деталі. На приклад, нецензурна лексика. Так, я погоджуюсь, що це не красить людину, особливо дівчат чи жінок, але інколи бувають такі ситуації, коли іншим словом не скажеш. Якби переповнені емоціями. І не потрібно на це так дивитись, ніби людина, яка взовсім іноді лається є поганою, невихованою особою. Взовсім НІ! Так само, як ми намагаємось говорити чистою мовою, а не суржиком, але немає такої людини, яка б розмовляла правильно на всі 100%. Головне бути хорошою людиною, а те, що ти іноді лаєшся чи говориш суржиком, це вже не має значення. Є люди, які дуууже правильні. Так от, саме з ними напродчуд нудно. Адже їхнє «виховання» не дає змогу смятись на повну, адже скрізь люди, а це невиховано. Це просто OMG. Таким людям не буде що згадати на старості, та й взагалі не буде, що згадати. Адже все їхнє життя-це чортові правила. Напродчуд важко і нудно з такими особистостями. Тому, не потрібно бути бидлом, але й не замикайтесь у собі, та порушуйте правила хоча б іноді (йдеться не про правила-закони). Живіть так, щоб було чим пишатись і що згадати!

І так… не сиди ти на місці! Дій! Іди до своєї цілі! Нехай всі будуть проти тебе, але не забувай для чого ти починав і якою була твоя початкова мета. Важко? Зберись із силами і дій, тому що, якщо і далі будеш сидіти на місці, то НІЧОГО не вийде. Пам'ятай, щ найважче-це почати. Звісно, потрібно відпочивати, але коли ти відпочиваєш, то забудь про все, роби те, що подобається. Хочеш, сходи в клуб, погуляй з друзями або просто посиди й почитай хорошу книгу. В кожного свій відпочинок, але не затягуй його. Зберись з новими силами і прямуй далі. Якщо буде здаватись, що шляху немає, то не вір навіть собі. Подивись навколо. Скільки знаменитостей вийшло з маленьких міст і бідних сімей… Якщо щось не виходить, то не кидай одразу, адже просто ніколи не буває. Просто вір у себе і свою мрію і не давай комусь розрушити, вбити її. Пам'ятай, що одного дня ти прокинешся і зрозумієш, що ціль досягнута. І повір, що це буде найкраще, що ти відчував за все своє життя. Всі твої зусилля варті цього!

В 21 столітті дуже різні стандарти. В певній країні, коли людина робить фотосесію в стилі ню — це нормально, і суспільство вже ніяк не реагує на це. А для порівняння візьмемо будь-яку країну сходу. Там все взовсім по-іншому, зробивши таке — це найбільший гріх і тебе будуть презирати всі без виключення. Все занадто важко. Звісно, в країнах сходу люди дуже зациклені на вірі, але й в країнах Європи чи в США, Канаді так само багато віруючих. Це від цього не залежить. Ми самі будуємо суспільство. Але кожна країна різна. В деяких державах панує повна демократія, а деякі країни лише говорять, що в них можна все, і ніхто тебе осуджувати за твоє рішення, світобачення не буде. Але це все просто обкладинка. От Україна-незалежна і демократична країна. Зваживши всі фактори, так не можна стверджувати, адже ця демократія лише на словах, а насправді все не так добре. Люди з великих міст, як Київ, Львів, Одеса і т.д не так зважають на те, чим займаються інші, набивають вони тату чи ні, співають у привселюдних містах чи ні… Це нікого не хвилює, адже всі мають дуже багато справ і не звертають уваги на такі дрібниці. Але якщо зазирнути в середину, тобто маленькі міста, то вже бачимо взовсім іншу картину. Ходить дуже багато чуток, всі знають один про одного, навіть, якщо цього не хочеш, адже міста маленькі, люди не мають таку велику кількість справ і т.д. Так само в Україні не можна повністю висловлювати свою думку привселюдно, особливо, якщо це стосується політики чи твоєї роботи, навчального закладу. І при тому, що Україна — не найгірший варіант. Але потрібно пам'ятати, що є країни, які можна назвати дійсно демократичними, хоча не на 100%, тому що нікому не подобається, якщо в лице говорять негативну правду, навіть, якщо вона правдива але ж… ми всі все розуміємо. Потрібно слідкувати за своїми словами і не говорити все, що думаєш прямо, де б ти не був.

Ми всі заручники цього світу, соціуму, роботи, сім'ї, школи, навчання, друзів і найголовніше і найстрашніше, що ми заручники самого себе… В людей з різних регіонів світу свої цінності, думки, поведінка, правила. Буває, що ми не розуміємо це і частенько обговорюємо, іноді ми хотіли б бути такими ж, тобто в душі ми такі, як чужоземці, але показати це нам не дає соціум, адже вони всі інші, мають свої моральні правила. Просто в нашій країні в більшості діє правило стада, що не дає змогу розвиватись в тому руслі, в якому хочеш і прагнеш. Тому слід знищити ці уявні кайдани і йти до свого власного ідеалу, тобто не бути заручником. Відомі люди відрізняються з поміж усіх, тому що колись вони були звичайними міщанами або навіть селянами, але в них була мета, ціль до якої вони йшли. Думаєте їм було просто? Ні, ці люди пережили багато страждань, знущань, насмішок з боку оточуючих, але вони не здались, прямували далі, поки не досягли цілі. І в кінці стали тим, ким хотіли, а всі заздрять їм… можливо, тому що не вистачило сили піднятись з низів. Але люди, які відрізають крила, насправді слабкі і нічого не варті. Їм не вистачило розуму, сил, цілі, щоб піднятись, тому, щоб не виглядати взовсім вже тупими, вони пригнічують інших, вбивають їх морально і не дають досягнути чогось. Всі ці люди мізерні і не варті вашої уваги. ХОЧЕШ? Встань і йди далі, не звертай уваги на критику. Якщо тобі подобається те, що робиш, то НІКОЛИ не зупиняйся, а то будеш на рівні тих, хто не дав тобі піднятись! Не будь заручником !!! 

В кожного з нас своя власна історія. Хтось соромиться свого минулого і хоче забути його. Хтось так пишається собою в минулому, що розповідає кожному по декілька разів ту ж саму історію. Комусь минуле не приносить задоволення, але він в житті не змінює абсолютно нічого, живе по старим правилам. Але навіть якщо ми соромимось минулого, то не треба його забувати. Адже це було і знищити його не можливо. Якщо історія переповнена образ, ненависті, сорому, то не розповідай її нікому, але бережи в своїй пам'яті, щоб не робити таких ж помилок у теперішньому. Твори нову історію, яка подобатиметься тобі. Тоді аналізуючи, що було дуже давно і просто давненько зможеш ставердити сам для себе, що ти став кращим, думки правильнішими, життя гарнішим. Саме в цей момент ти зрозумієш, що живеш не дарма і вчишся на власних помилках. Тому не потрібно забувати свою історію, адже все колись стане нею...

Кожен з нас має почуття. Але якщо говорити про почуття до певної людини, то вже стає трішки важче в певній мірі. Думаю, що кожен має того, хто подобається не просто як друг чи подруга, а щось більше цього. Є багато людей, які не можуть в цього признатись самому собі, тому що прагнуть уникнути цього почуття, бо знають чи думають, що це все не взаємно. Звісно, якщо завжди думати про цю людину і знати, що саме вона нічого до вас не відчуває-це дуже жахливо, тому не треба зациклюватись на цьому і весь час не покидати цієї думки. Якщо людина не ваша, то як б це прикро не було, слід покинути її. Обов'язково кожен з нас знайде або вже знайшов свою людину. Не варто чекати на цей момент-момент зустрічі з другою половинкою, адже це станеться неочікувано і запам'ятається на все життя. І так, вік не має значення. Це може статись у 16 років або в 33 ,і ми ніяк не можемо контролювати це. Але не потрібно засмучуватись, якщо поки у тебе ні до кого немає почуттів або вони не взаємні, адже колись настане та мить і все, що було до цього стане такою дрібницею, про яку ти ніколи більше не згадаєш...

Звісно ж, що Новий Рік святкують, напевне, в кожній країні світу, ну цивілізованого світо ТОЧНО. Всі чекають на це свято, адже ніби новий рік-нові можливості, нова книга, але якщо подумати, то просто напросто ми стаємо старшими на ще один рік, а хтось на крок блище до смерті. В житті не змінюється нічого, окрім цифри. Не вважливо, чи це 2015 чи 2016, адже ти сам пишеш свою історію. Все в твоїх руках. Ти можеш в будь-яку хвилину покращити своє становище, вивчити щось нове, невідоме або навпаки впасти ще раз лицем у багнюку, осоромитись і на це не впливає рік, місяць, день, година, хвилина чи навіть секунда. Хочеш, то дій! Не потрібно списувати все на поганий рік. Це не рік був поганий, невдалий, а твої вчинки і думки, і якщо ти не змінишся, то наступні роки нічим особливо не будуть відрізнятись. І це РЕАЛІЯ! Потрібно діяти, коли готовий, а не чекати коли оновиться твій календар...

Багато хто вважає, що егоїсти- це дуже погані люди. Особисто я нейтрально відношусь до них, а в деяких ситуаціях пітримую егоїстів. Хіба це добре, коли хтось малознайомий знає про ваше життя щось особисте, питає в когось про вас, в деякій степені слідкує. Як на мене- це не приємно. Ми маємо пофігістично відноситись  до життя оточуючих, до їхніх проблем в особистому житті, до їхньої власної думки. Нас має хвилювати доля рідних, друзів, коханих, а не просто знайомих, адже їм начхати на нас, то чому нам має бути не паралельно на них? Жахливо, коли хтось знає подробиці твого особистого, особливо, якщо цей хтось навіть не твій друг. Інколи так буває, що людина, з якою ти не спілкувався або спілкувався дуже мало знає якусь твою таємницю. Це ж повне безглуздя. Якби було більше таких людей-егоїстів, то жити стало простіше та краще. Не було б стільки чуток. Кожен думав про себе й «своїх» людей, а не про всіх. До того ж, часто чутки -цілковина брехня. Звісно, багато хто не погодиться зі мною, але це моя думка і блищим часом вона не зміниться. Треба паралельно відноситись до долі людей,їхніх думок, якщо вони не мають до нас прямого відношення.