Знаєш, з дитинства говорили, що так добре мати хорошу уяву, але з часом починаєш замислюватись над цим. Ти починаєш мріяти про краще життя, уявляти його. Уявляєш чудове майбутнє, що маєш другу половинку, друзів. Та що там казати, ти уявляєш, як складеться твоє життя… але в певний момент все руйнується на очах. Все іде не по-твоєму плану. Мрії руйнуються і залишаються мертві сподівання. Після чого починається дипресія. Всі думки про те, що склалось взовсім не так. Ти жив лише мріями, які вже вбиті. Потрібно жити реальністю, а не ілюзіями. Але по суті, що поганого в тому, аби мріяти? Треба знати міру, яку мало хто може дотриматись. Адже так добре, коли ти уявляєш чудове майбутнє, але виходить все по-іншому. Ти розумієш, що все могло б стати так, як в мріях. Думаєш, що зроблено не так, звинувачуєш себе, але для щастя недостатньо однієї людини і її власної уяви. Ми не припинимо уявляти краще життя, думати про ситуації, які ніколи не будуть реальністю, через що будемо завжди битись об те ж саме сотні разів...