Подивись за вікно. Що ти бачиш? Особисто я бачу лише коробчасті будинки. Маленьку купку людей, які ідуть в дві сторони. Вони порожні. В моєму місті немає, що робити. Всі живуть зі своїми проблемами. Місто маленьке, мізерне. Багато людей ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Розваги? В цьому місті давно про них забули. Все, що може бути-це «порожній» концерт на якесь свято. Люди туди ідуть, адже більше немає куди. Коли з'являється можливіть кудись поїхати, то ніколи не прогавлюю цей шанс. Коли вириваєшся з порожнього міста, то ніби наповнюєшся новою енергією. Кожен день бачу тих самих людей. Вже приблизно знаю, де хто живе, працює. Якщо взяти дітей шкільного віку, то знаю міні-біографію багатьою. Думаєш цього хотілось?-НІ. Просто місто настільки мертве, що так виходить саме по собі. Це набридає, адже хочеться чогось нового, хочеться розвиватись, а не ходити тими ж самими дорогами і вже впізнавати собак на іншому кінці міста. Гуляєш завжди тими самими дорогами. Вже була скрізь. Дає надію лише думка про те, що настане час і я покину це місто. І лише іноді буду навідуватись додому. Великі міста дають тобі якісь шанси в кар'єрі. Кажуть, що завжди буде тянути у власне, рідне місто, але по суті, що тобі дало це місто? Навчання? Його можна було здобути де-небудь. Друзі? Це поняття не ординарне. Адже якби ти родився в іншому місті, що твої друзі вже не були ними. У великому місті в людей власні проблеми, їм не цікава твоя репутація, твій стиль, думки. І чоловік, якого ти сьогодні побачив 90% не зустрінеш знову, а не те щоб ще знати його місце роботи. Всім все одно один на одного і це шикарно, адже ніхто не буде тебе обдивлятись(оцінювати), адже нікому це вже не потрібно. Кожен думає про себе, своє коло спілкування, а не про всіх зустрічних людей, бо кожен день їх тисячі. Більше місто-більші можливості, цікаві місця, люди. Хоча можна розвиватись у маленькому місті, але важко це робити в такого мертвому, як моє. А жахливо те, що воно таке не одне...