Кожен третій підліток вважає себе самотнім. Найчастіше через невзаємне кохання, рідше через проблеми в школі чи в сім'ї. Тому все більш розповсюджується куріння неповнолітніх. Таким чином люди просто знижують, як вони думають, стрес. Але самотність не має віку. Не вважливо, чи тобі 15-16, чи 50-60 років. У буль-якому віці ми хочемо мати підтримку не лише від батьків. Нам всім потрібо мати кохану людину, але щоб все було взаємно, а таке трапляється нечасто. Кожен по-своєму заповнює порожнину в середині себе. Хтось береться за пляшку алкоголю, хтось за цигарки, а хтось з головою поринає у книги чи фільми. Головне вірити, що колись все налагодиться. Але, як на мене, найстрашніше- це самотність у похилому віці, адже тоді, як таких друзів-немає. Ти залишається на одинці з собою. Вже старенький(-а) і просто хочеш уваги, а немає від кого чекати, хочеться поговорити холодними вечорами, а немає навіть кому вислухати, не те, щоб дати пораду. Але потрібно не забувати, що коли ви знайшли свою людину, то не відпускайте її, знаходьте компроміси, шляхи примирення...