Колись давно він зустрів її на вулицях свого мізерного міста. Вона була неймовірною. Склалося відчуття, що раніше він ніколи не бачив дівчину такої вроди. Насправді вона була звичайною. Це була зима, тому вітер кидав її волосся в різні сторони. Він забув куди йшов. Для нього зупинився час. Все було, як у фільмі, але насправді. Він не усвідомлював нічого в той момент. Вона не помітила його, адже кудись поспішала. І тут в його голові промайнула думка, щоб підійти і познайомитись. Він не мав дівчини, тому нічого не ставало на заваді. Але в який вже раз він злякався. Не підійшов. Він отямився, коли її не було поряд, її не було ніде. Він пішов по своїх справах. Прийшовши додому, зрозумів, що бачив дівчину, яку уявляв усе своє життя. Почав карати себе за те, що не підійшов. А може в неї є хлопець? Може вона б просто посмілась з нього? А що тоді б було? Але він сам знав, що це лише тупі питання, яких можна було б уникнути, якби не був таким вже боягузом. На наступний день в той самий час він пішов на те місце, де побачив її, але нічого. Так минуло три місяці. Кожен день він стояв на тому місті, але без результату. Місто нікчемно мале, але її він більше не побачив. Може, вона була з іншого міста або з нею щось трапилось, але він ніколи цього не дізнається, бо втратив те, чого й не мав...