Спочатку ти дізнаєшся про його закоханість в тебе. Потім він сам тобі про це говорить. Ти починаєш про нього думати. Зважуєш його недоліки і плюси. Може він не такий вже й поганий? А може він мені подобається? Мені ж цікаво проводити час з ним, але не уявляю його, як свого хлопця. Але добре відношусь до нього, а він закоханий. Знайомі давно. Але якщо немає взаємних почуттів, то навіщо це все? Навіщо вбивати собі в голову те, чого насправді немає.Потрібно чекати людину, з якою будуть взаємні відносини. Тобто взаємне кохання. Коли ти будеш прокидатись і думати про нього, а він про тебе. Хочеться телефонувати йому кожен день, знати, що він робить. Хочеться цілувати його губи і знати, що це все взаємно. Дійно, таке буде, а зустрічатись лише через жалість просто ТУПО, адже тоді твоє щастя омине тебе, хоча багато хто вірить у долю. Я думаю, що ми самі обираємо собі шлях і ніхто нам його не будує. Звісно, є ситуації, під час яких ми заводимо нові взаємини, але що буде далі залежить від нас. Тому чи є сенс зустрічатись без великого кохання? В 16 точно НІ, та й у старшому віці теж. Адже тоді людина тобі швидко набридне, ти будеш думати про те, яку помилку допустила і що життя могло скластися взовсім по-іношому, більш позитивно чи негативно не знаєш, але по-іншому — ФАКТ. Тому ми самі будуємо свою долю і не потрібно шукати сенс там, де його немає...